Коли я прийду до Тебе,
Ти зігрієш моє серце.
Розповім Тобі про себе,
Про що мріяв, що здається.
Ти зігрієш, Ти відчуєш,
Подих на моїх долонях.
І любовью Ти наповниш,
Мене у Своїм полоні.
Полонив мене Ти світлом,
Що від рук святих відходить.
Коли я дивлюсь на Тебе,
Навіть біль мій, він проходить.
Я прийду, відкриєш небо,
І відчую ніжний дотик.
Голос Отчій розільється,
І наповнить все собою.
Я відчую, я побачу,
Твого Сина на Голгофі.
Як ломали Його тіло,
Як плювали Йому в очі.
Щоб зігріто було сердце,
Щоб відчув любов я Отчу.
Щоб я жив з Тобою вічно,
Він страждав за нас з любовью.
Анатолий Бляшук,
Вышгород Украина
Слушаю метал..., предпочтительно BLACK, DEATH, DOOM & GOTHIC..., но исключительно христианские коллективы)) e-mail автора:Revival_t@ukr.net сайт автора:личная страница
Прочитано 5652 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Человекоугодничество - это идолопоклонство - Николай Погребняк Почему верующие сейчас больше заботятся об угождении своему пастору, своему батюшке, чем об угождении Богу?
Почему сердца многих членов церкви исполнены страха и неуверенности? Почему церкви почти всех деноминаций спокойно воспринимают, когда их члены живут в различных грехах и жестко отвергают восстающих против греха (не просто говорящих, что грешить плохо, а реально требующих покончить с ним в церкви)?
И, как частность, откуда в церквях (особенно в Протестантских церквях) появилась такая жажда на "звезд"?
