Наверное, я была единственной, кто, прочитав этот странный текст, не ушёл прочь, а догнал её, чтобы задать единственный вопрос: «Когда это случилось?»
Она вполне дружелюбно посмотрела мне прямо в глаза, и уже не показалась мне такой странной. Наверное, это потому, что сейчас она не читала свои книжки, а просто шла к себе домой, возвратившись в реальность земного бытия
- Это случилось недавно, всего каких-нибудь тридцать лет назад
Она слегка улыбнулась и заправила выбившуюся прядь под платок.
- Он просто изменил мне с моей лучшей подругой, когда я была на гастролях в Италии.
Я танцевала тогда заглавную партию…
Ошарашенная таким поворотом в её рассказе, я остановилась в лёгком недоумении, подумав, что у неё внезапно начался бред.
- Так он же умер молодым… и не успел издать свою книгу…
- Именно тогда он и умер, понимаете? Для меня…
«Понимаю, теперь понимаю»,- пробормотала я.
Навстречу нам быстрым шагом шла худощавая пожилая женщина, с необыкновенно красивой для её возраста осанкой. Она взяла под руку мою собеседницу, и они удалились по-английски, не простившись…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.